Боже..пройшло вже близько триста тижнів..я і не думала, що писатиму тобі..чи про тебе. якщо читаєш, то знаєш, шо тобі. бо більше ніколи не звернуся до тебе з великої літери.
ти собі збудував нове життя..з нею?! з нею!!!???? з нею, яка важить більше за тебе?! з тою, яка за твоїми словами жирна і не красива..який гидкий гіпокрит!! але в тебе з такою нею сімя..ти розділяєш з нею ліжко і собаку..
а я все так само, залишаюсь одна і не дозволяю нікому приблизитись ближче границі безпечної відстані.
я іноді згадую тебе..і жалію себе. не довго. та все ж..
мимольотні романси..і голос в голові - "гірше бути не може!", "він має мати краще тіло від його. має бути дозрілий і мужній. має бути ідеальний." і він має краще тіло за твоє. і він гарний. і він має також мужність, розум і роки. має блакитні, глибокі як океан з небом очі. стільки пристрасті, спорту і музики в ньому..! він ідеальний..
але тримаю відстань.
аби він не зробив боляче.
як ти.
ненавиджу тебе. заздрю тобі. дивлюсь на ваші фотографії і ненавиджу тебе. і її.