Таке чудове слово – мама...
У ньому криється весь світ!
Ти колискову нам співала,
Бажала нам солодких снів.
Біду щоразу гнала далі,
Ховала впевнено крилом,
Нещадні горесті й печалі
Обходили сім’ю кругом.
Ти знаєш, що ми хочем чути,
Як на душі так важко й зле,
Кого як треба пригорнути…
Ти обіцяєш: «Все пройде».
Додому хочеться вертатись…
Вертатись знову, знову й знов,
В любові маминій купатись,
Чекати лагідних розмов.
Щоразу дякувати щиро
За теплу усмішку її,
За подаровану нам віру,
За те, що є ми на землі.
