Останній день літа дарує сонячні натяки,
Що варто за теплі чашки руками вже братися,
Що досить лінитись, валятись і в дурня гратися -
Прийшов час під ковдри ховатися теплі і плакати.
Від осені плакати, вогняно-жовтого листя.
Ховатись від вітру, калюж й темно-сірого неба,
Здавалось - крім літа нічого вже більше й не треба,
Та серпень ховається в вулицях темного міста.
А завтра в них вересень й густюче-туманні ранки,
І Сонце за хмари заходить тепер вже раніше,
Але ці заходи по-своєму гріють нам душі.
Майже так само, як кави в руках філіжанки.
