Нас паморочить танцю сміх, в очах шалена мить!
То бальбоа, фокстрот чи невгамовний балу свінґ?
Ти ґраціозна.
Рук чуття ліан у сьому вирі осяянні
Вогнями в переливі мерехтіння джазу ритмів
Ті каблучки твої паркетиком кружля нірвані.
Стисну́ сукенко́ я усе сильніш, крокуй-крокуй…
Дівча, ми кальвадосу смакували до нестями,
Тепер ж до лінді-хопу перейдемо на світанні!
Ти еластична.
Дзиґну́ло безліч нот над нами
Іскріння. Реґтайм, рахманне серць гоніння.
Парам-парам-парам, пухкі вуста, торкання
Завше п’янкі́, містичні ніжки з-під спіднички.
Мені зійде у оберті усе твоє прекраснеє кохання,
Ніщо не висловить то краще саксофону поривання!
Мені лиш стане сил зіниць зоріти, плинути, хотіти!
То повсякчас нехай дзвенить сей пост-воєнний ритм,
Пара-пам-пам, сей романтичний вічний ритм!
, от чому тепер так мало люду розуміє джазові настрої? 
