Біжить так швидко прудконоге літо,
На сонці серпень спекою пашить,
Схилили сумно голови лелітки,
Змарніле листя злякано тремтить
Від спеки й подиху жаркого вітру…
Вже скоро вересень – душа радіє!
На дотик осінь, ніби оксамит,
Приємна прохолода в мої мрії
приходить, з нею вітер-ворожбит -
мені дарують спогадів палітру…
Прогулянки в обіймах ніжних лісу,
На плесі озера пливуть качки,
Туман молочний ранок, як завісу,
Вчепив від хмар небесних до води,
І крізь туман крадеться сонця світло…
А вдома на столі дарунки літа -
Аромлять груші й яблука смачні,
Росою вмиті й сонечком зігріті,
На землю завітали пречудові дні,
І ожила моя душа й розквітла…
Гарно,Надійко! А серпневі роси, теж дуже хороші...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
НЕ заперечую на рахунок роси, але звати мене ОЛЯ
Різниця між серпневою росою і вересневою, що в серпні спека уже з самого раннього ранку, навіть роса не рятує...