Пішли в горах дощі,
Течуть води брудні,
Розлилися річки,
Поплили береги,
Навіваючи запах тривоги.
Як багато води
Протекло за роки,
Скільки сонця тепла
Пригорнула земля,
Щоб красу чарівну
На рельєфах для нас змалювати.
Тут рука не митця,
Це не пензля крива,
Це бажання Творця
Дивувати серця,
Що закриті в своїх постулатах.
