Брат, мы вовремя повернули.
Забудем, кому кого было нужно поднять на вилы.
Теперь надо пройти всё до конца.
Наши родители станут двумя седыми детьми, а после –
слюной и глиной.
Птицы заклюют свои яйца, рогатый скот
вернётся в собственный рог,
плодовые деревья одичают и пожрут друг друга,
и расслоятся скалы, как ногти,
и обмякнет твердь,
и мелькнут вечер и утро, день третий, второй и первый,
и когда свет над телами свернётся, как молоко,
мы услышим дух, носящийся над водою.
Знаешь этот безымянный шум?
Мы ещё никогда не были так далеко и так близко от дома.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
----------------------------------------------
ДВОЄ В ЧОВНІ
Брате, ми завернули вчасно.
Забудьмо, хто кого мав підняти на вила.
Тепер треба пройти все до кінця.
Батьки наші перетворяться на двох сивих дітей, а потім –
на слину і глину.
Птахи заклюють свої яйця, худоба
повернеться у власний ріг,
плодові дерева здичавіють і пожеруть одне одного,
і розшаруються скелі, як нігті,
і зм’якне твердь,
і блимнуть вечір і ранок, день третій, другий і перший,
і коли світло понад тілами згорнеться, як молоко,
ми почуємо дух, що ширяє над водами.
Знаєш цей безіменний шум?
Ми ще ніколи не були так далеко і близько від дому.
Майже так само гарно, як в оригіналі. Це мови... Українська мова надає епічності, яка дуже підходить для вірша такого змісту.
Станислав Бельский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Как по мне, это как раз для русского языка (в большей степени) характерна эпичность, а для украинского - изысканность и тонкая оркестровка --- но это вопрос скорее ощущения речи, тактильного восприятия, которое у всех читателей может быть различным