Ти сьогодні сказав, що не завжди любов
Залишає тебе біля мене…
Що твій потяг до мене чогось захолов
І не гріється ласкою неба…
Я не завжди м’яка, не завжди мовчазна,
І усмішки гублю серед болю…
Любий, просто я не кам’яна,
Як і кожна весна, хочу з вітром на волю…
Я чутлива і навіть жива,
Як і ти, поринаю в задуму…
Не хороша й не зла, але просто така,
І я знаю ціну свого суму…
Моє серце розбитим було,
Але знову чомусь оживало,
Нащо ліки воно віднайшло,
Якщо знову над прірвою стало…
Ти покинути можеш мене,
Зарубцюються вкотре всі рани,
І мов вірний товариш, зі мною піде,
Те знання, що стає невитравним…
Ми не здатні дозволити бути собою
Нашим душам і нашим коханим,
Називаємо далі усе це любов’ю,
А насправді тираним…
22.07.2016
