От знову плаче дощ
Під переспіви сонця —
Спада сльоза до площ,
Сльоза вмива віконця
Замріяних машин,
Які забувши втому,
Крізь даль і часу плин
Спішать-летять додому...
Так світло плаче дощ,
Як сонечко сміється —
Мов дзвін церковних прощ
Торкнувся мого серця.
Маленькі бурунці
Від сліз ростуть щосили —
Дощинка ж у руці
На мить одну присіла.
“А дощ не плаче! Глянь! —
Говорить із долоні. —
Такі вже ін і янь
У Божому законі!
Ти бачиш сліз потік
Із темної хмарини —
То світлий сонця лик
У кожній краплі лине.
І ніжний водограй
У променьо-дощинках
Душі дарує рай,
Співає без упинку.
В цей світлий дощодень
Я на долоньці, друже,
Виспівую пісень,
Тебе вітаю дуже.
Від кожної з дощин,
Від золотопроміння
Життю дарує плин
Усім безодня синя,
І кожному із вас
У долі днину сіру
Прикрасою з прикрас
Дає ще мир та віру!
Отож бо дощ співа:
Крізь сонця переливи
Видзвонюють слова
У променеву зливу.
Видзвонюють про мир,
Про щастя і здоров’я!
Не плаче дощ — повір,
Він світ віта з любов’ю!”
16-20.06.2016 року
