Я ж тебе обіймала так, що боліло в грудях.
Думалось "ні, ніколи руки не розніму".
Там десь співала птаха, поруч кричали люди
Тільки ніхто не порушив нашу сцену німу.
Пальці в твоєму волоссі, очі вдивляються в небо,
Сонце за горизонтом... Теж відвернулось від нас.
Більше ніхто не бачить ЯК я дивлюсь на тебе
і мерехтять у вікнах вивіски різних назв.
І мерехтять між нами тисячі фраз-уламків,
Ті, що колись поранили... ті, що убили нас.
Так і стою з тобою, будую повітряні замки.
Тільки б один з уламків не зруйнував палац.
