На тумбочці стоїть хліб.
Наче нескінченний дріб,
Падають кришки рядками,
То я хліб ріжу кусками,
Помащу собі лиш байду,
До другої кімнати зайду,
Та й сідаю, стіл там є,
Їм, і думаю своє:
Двері до кімнати білі, завіси зелені,
Вносив я в свою кімнату не тільки пельмені,
Бо до неї ходять гості - це моя бабуся,
Я при них завжди спокійний і чемно ведуся,
Дивляться мою картину, татові рельєфи,
Тато в Польщі, у них рибки й коралові рифи.
Паскою і хлібом ми іх пригощаєм,
І я теж два рази в день готую хліб з чаєм.
Хліб усьому голова - кажуть у народі,
Й ви такі, не я один у своєму роді.
Гарний вірш, подумав я, злазячи із ліжка,
Нехай в вас після цього з'явиться усмішка:)
Може ви після нього не лишились злі б,
Може це все просто хліб.