Вечірній ранок серед літньої пори,
Сонце котиться за край в барвистім світлі,
а вітер віє по діброві, що уже розквітла,
пливе по небу в земний рай, серед усіх утіх.
Вже Місяць випливає із небесної безодні,
в оточенні золотосяйних мерехтливих зір,
які пливуть по небозводу ледь помітно,
на зустріч горизонту казково-кольорових мрій.
Прийшла чудова мить, і сон прийшов із нею,
приніс ласку, турботу та любов в життя лілейне,
Місяць стих, і Сонце впало, і сон новий усе розставив,
прекрасні миті, все знайоме, чарівний світ життя у сні тривожить.
Ранковий вечір, кінець нічній тривозі,
з'явився новий день, уже він на порозі,
та світ нічний, казково-незабутній,
ще вернеться до ранку,
ще вернеться в майбутнє...
