Міняла хлопців,як шкарпетки.
Забрала від сердець ключі.
Вже мокрі всі твої серветки
Від сліз пролитих уночі.
Тебе кохали всі без тями,
А ти їх кидала завжди.
Тепер шукаєш в снах ночами
Розбитих тих сердець ключі.
Твоїм коханням дорожили,
Заради нього в прірву йшли.
Лише тобою завжди жили.
Хіба цього хотіла ти?
Невже хотіла ти ридати
Від болю, що в душі горить?
Не знала!- Можеш й ти кохати,
Що серце рветься і болить.
До себе в пастку їх манила,
Чарівність виклала усю.
Усіх в полон ти заманила,
Бо мала неземну красу.
І часто доля дарувала
Їм подаруночки- Тебе
Їх ніжно в губи цілувала,
Але пройшло, минулось все.
Лиш тільки він один зостався.
Ти закохалася сама.
Та в серце твоє біль закрався,
З тобою зараз самота.
Без нього жити ти не можеш,
Перед тобою тільки він.
Ти свою душу лиш тривожиш
Від тих чарівних мрійних снів.
Той погляд ніжний, що так вразив
Ти пам’ятатимеш завжди,
Його ти не забудеш фрази
і понесеш їх у віки.
Тепер розплати час настав
За ті серця, що ти розбила.
Ось хтось твоє серденько вкрав.
Скажи, невже цього хотіла?
Коханий ходить ,мов не знає
І флірт із іншою веде,
Тебе усюди уникає,
А час все йде і йде, і йде…
І все чим далі, тим гостріше
Біль твоє серце рве і рве.
Про нього згадуєш частіше,
А він не знає і не йде.
І хоч би знав, то не прийшов би,
Він мстить тобі за всі гріхи.
І Бог не чує твої мольби,
Пусті слова, пусті вони.
У них немає співчуття ,
До тих сердець ,що ти розбила.
Не схильна ти до каяття,
Бо ти ж нікого не любила.
Ти зрозумій , що він не твій
І що твоїм не хоче бути.
І хоч яким не є цей біль,
Повинна ти його забути!
ІСТОРІЯ СПРАВДІ ПОВЧАЛЬНА))))
