Люди, то бетонні споруди.
Споруди спотворені містом,
Яке не має жодної спокуси.
Де сльозам певно не місце.
Всі люди пусті у середині
ТІло, що з бетону, не горить
І їх думи не розмити нині.
Про почуття дарма говорить.
Міста творіння не живуть.
Існують, щоб робити більше
Бетону і міста, яке клянуть
Бо з пустотою жити то інше.
Розірвати коло те складно
Порочне коло - частина нас.
Інструмент міста владний
Мається у кожному водночас.
І хотілось би лишити бетон
Що тою масою не дає дихати.
Написати вже новий закон,
Аби здихатись, але відомо що
Люди, то бетонні споруди.
Споруди спотворені містом,
Які вже не мають причуди
Аби не міситись з цим тістом.
