У вікно потяга, рукою помахаю,
ти сльози витреш, з голубих очей.
Я залишаю тут кохання, знаю,
на сотні днів і тисячі ночей.
Війна-розлучниця, нам долю поломала,
осколками кохання рознесла.
Вона тебе, у мене відібрала,
а у замін лиш автомат дала!
Твоє кохання, тут, поруч зі мною,
від смерті захищає у бою.
У снах, я прокидаюся з тобою,
цілую очі, й усмішку твою.
Кохання наше, розділене війною,
та ще палкіше, у душі горить.
Рахую дні, до зустрічі, з тобою.
Коли настане, та щаслива мить!
./Кохання,розділене війною/ 
.Нехай це вже скінчиться. 
