Як часто розумні фрази ми шукаємо,
А просту реальність за банальність сприймаємо.
Як часто не вірим у справжні слова,
І думаєм що то нагла брихня.
Як часто від усіх закриваємся ми,
І руйнуєм до серця шляхи.
Як сильно буваєм від проблеми тікаємо,
І свяко її ми обминаємо.
Це все тому що ми духом слабкі,
І не боремся зі своєм страхом,
А зразу підносим руки усі,
Від удару долі що косить нас одим махом...
