Життя замріяного мало
Для розуміння твоїх вздохів
І прагнень надихання стало
Щоб ти морозила мозги
Ти знаєш більше ніж маганді
І прорізаєш поглядом буття
Сутті правди та кохання
В жалюгідне вбралась плаття
Матеріалізмості життя
Залиш ти крила постійної брехні
Наступній шафі небуття
Лиш принципів твоїх безправний гній
Не більше ніж поношене шмаття
