Сиджу я собі в кімнаті, читаю книгу, крізь відчинене вікно чую спів пташок і розумію, що...
Тебе б сюди та чашку кави,
Зкріпитись теплими руками,
Проститись з різними думками
І просто бути - я і ти.
Почути пісню соловейка,
Зустріти ранішню зорю
І випадково, так злегенька
Впустити "я тебе люблю".
Забути разом все на світі
І знову, мов маленькі діти,
Радіти сонцю і теплу,
Топтати трави і росу.
В такі моменти десь літаєш,
І хоч не птах, та крила маєш,
Здіймаєш в небо все життя,
У сні шукаєш укриття.
А потім раптом ти проснешся,
На мене глянеш, посміхнешся,
На хвильку подих затамуєш
І звично в носик поцілуєш...
P.S.: Дякую, що ти в мене є!
