|
Твір уперше зроблено як трагедіјну драму в вигляді самого діялогу задля зменшення вмісту тексту, бо поспішаючиј читач не завжди готовиј зануритися в твір до кінця. Позаяк тут є заборона на лајку, використано незвичајну ввічливу похмурість або ласкаву лајку на кшталт «зробіть ласку — звільніть мене від вашої присутності». Повірте, не відаю, чи робота вијшла до ладу — сподіваюся.
Краще, в худиј одяг одягаючись, радіти,
ніж у дорогому — засмучуватись.
«Бджола»
— Якщо ви хтіли налякати мене, то це у вас вијшло. Сьогодні що — свято Геловіна? Чи це такиј новиј стиль моди — жертва вибуху? Ваш одяг потрібно почистити ј спалити. До речі, то ваші парфуми так відгонять, чи тут морили тарганів? А втім, я вже місяць не мав побачень, і в зв’язку з цим ви мені подобаєтеся. Принајмні будь мені за 50, я би запросив вас до ресторану фаст-фуду. Я не чекаю на вдячність, мене влаштує поцілунок.
— Уявіть собі, моя стара сукня підло покинула мене на початку зими під приводом того, що вона розлазиться в лахміття ј що їј тре’ піти на спочинок у кіш ганчірника. А це була остання новинка моди, що потребує ј заслуговує абсолютної відданості. Тепер мене охопило гірке розчарування. Але вам цього не зрозуміти, бо ви позбавлені пристојності, уявлення про добре, шляхетне виховання. Як на мене, краще мовчати, ніж зло казати. Краще з розумним камінь підіјмати, ніж з дурним вино жлуктати.
— Колежанка з великим послужним списком, дівчина легких звичаїв з великим багажем від Стецька. Ха-ха-ха! Навряд чи перша наша зустріч спонукала вас пријти ще раз.
— У нас забороняється тут лаятись! А то я спријмаю це як особисте. Дивлячись на чужі вади, розумна людина позбувається своїх. Я забула вернути вам оце! Тож я вертаю ваш портрет — пр… Мені барзо банно, що я образила ваш нюх.
— Ху, я страшенно зворушениј вашим співчуттям, лиходіјко. Маєте щастя, що мені огидно насилля, інакше б я вам показав.
— Я є людина невибаглива, мені чужі титули ні до чого. Так що лиходія залиште собі. Маю ще дещо цікаве для вас — пр…
— Ху, побіјтеся Бога, не хочеться ј дихати. Здається, я зараз втрачу витримку ј не поверну.
— Мені надто неприємно бути настирливою у такі хвилини, та маю одну невідкладну справу — пр…
— Ху, від щирого серця зичу, щоби ваші зусилля увінчалися успіхом. Але побережіть сили на далі. Я не хо’ продовжувати подібну дискусію.
— Рада служити в міру моїх сил. До півзаходів не призвичаїлася — пр…
— Хху, ви неперевершені, ви навіть перевершили саму себе. Якщо ви ще так зробите, я дозволю вам упасти.
— Це, що ви вимовили на мою адресу, спријмати як комплімент чи образу? Я вважаю за краще відчувати інтерес до доброзичливих людеј. Я ображена вкрај душі.
— Ваше обличчя з вашими «парфумами» дуже схоже на протилежну частину тіла.
— Будь моя власна рука хоч на унцію важче, я, певна річ, дала би вам відчути її вагу!
— Я ніколи не прагну схрещувати шпаги в словесних герцях. Особливо з вами. Я стаю чоловіком лише завдяки вроді, що маєте ви, і тремчу з нетерплячки звести її законним шляхом.
— Це не пов’язано з моїми планами. Я не в захваті від вашої пропозиції. Не маю жодних уподобань.
— Я вважаю вас настільки чарівною, що відмовив би ся від парубоцького життя, коли би зміг натрапити на таку жінку. Щодня я подобаю вас щодалі більше ј більше. Боюся, ще трохи і я почну робити дурниці.
— Закоханиј пустобріх. Тільки не тре’ виявляти нараз щедроти своєї душі. Міј бідниј розум лусне від напруги, коли я стану думати про такі серјозні речі.
— Я — закоханиј? Чи це ви зачерпнули від міфології? Старатися бути коханим, означа цілковити залежати від забаганок жінки. Я терплю присутність жінок лише по заході сонця.
— Я гадаю: ця розмова ні до часу, ані до місця. Я починаю сумніватися щодо того, що наше життя ввіјде коли-небудь до нормального річища.
— Ну, будь ласочка, моя ласочко, ясочко! Тась-тась! Розумію, що не зміг би офірувати заради вас своєю волею, одружившись з вами, хоча, здається, ви народжені, щоби принести мені щастя. А вашіј мамці чи потрібен зять?
— У шлюбі спершу недовгі літа втіх, а потім — нескінченна спокута. Спілкування з вами важко назвати приємним. Ви мені сьогодні не в клопіт, як не вельми воно мені в клопіт і інші дні.
— Повірте, що ви не маєте уявлення про безодню, в яку може кинути ваша врода чоловіка жадаючого вас.
— Які страхітні думки спадають вам у голову. Як на вас, розуміння особистого комфорту завше ма більшого значення, ніж проблеми моралі.
— Невже ви могли уявити, божественна моя подруго, що я аж такиј низькиј, щоби скористатися вашою млявістю? Чи може бути солодкою як для мене насолода, неподілена вами?
— Хоча я не завжди з вами згодна, але часом у ваших маячних ідеях, є частка тверезих думок. Мені не дозволя гонор піддатися заклику кохання.
— Не мо’ стриматися. Все, що мені подобається я беру відразу, будь то цукерка чи…
— Не варто випробовувати долю. Ваші моральні принципи вельми туманні.
— Чи маєте причину сумніватися щодо моєї порядності? Коли я бачу таку чудову ходу, то мої очі сліпнуть.
— Я ще довго залишатимусь шпичаком у вашім боці.
— Бути знехтуваним вами, все одно, що випасти з пащеки крокодила.
— Можете мене ображати. Це у вас від неповноцінності.
— Ці палкі протести означають, що вас допекли.
— Чого витріщили свої вибалушені баньки? Ви на мене так дивитеся, немов я збираюся померти. Ваша војовничість межує з величчю. Војовничості ж тільки ј бракує володіння щоби називатися величчю.
— Ваші гадки рухаються в слушному керунку. Говоріть з усією можливою пильністю, інакше ви заплутаєтеся в тонкощах цієї делікатної справи. Намагатися завернути вас — марнота з марнот.
— То є правильно! Гарно вигадано, холера вас не забери!
— Я не потребую підтверджень. Убгајте собі це в голову. Коли я кажу, то знаю, що це так!
— Увільніть мя від плебејної риторики. Ви просто мерзенно брутальна людина, до того ж кугутяра.
— Вважаю за свіј обов’язок заявити, що я не дозволю підозрювати мене в такому недоброму вчинку і кидати тінь на моє чесне ім’я. У мене ніколи не виникають вагання відносно того, що розумно заощаджувати на якості необхідних придбань.
— Ваші цінності викликають жалощі до вас.
— Моє особисте життя не підляга обговоренню.
— Зате вас турбує моє життя! На мене вчинила напад таємнича хвороба, що загрожувала понести до того світу.
— Мадам, ви собі лестите! Ви доп’яли собі ганебну хворобу. Закони гонору аж ніяк не потребують, щоби я за таких обставин ризикував життям.
— Вважајмо, що я цього не чула! Шляхетне виховання не дає мені права дати вам гідну відповідь. Але прошу звільнити мене від вашого товариства. Прошу не виявляти підвищену цікавість однаково як до моїх справ так і до мене особисто.
30.09.2014, Золотоноша
ID:
663195
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.05.2016 10:00:10
© дата внесення змiн: 01.05.2016 10:00:10
автор: Inhvar
Вкажіть причину вашої скарги
|
