У вереску шумів
Проходять дні і ночі,
У стисненості стін
Я відкриваю очі.
Усе те саме:
Вікна-двері-стеля
І зранку я –
невиспана тетеря…
Багато слів і жартів, сміху.
Ще купа планів,
списків наперед
Пісень і музики ударів…
Занадто щільно
Ходять в місті люди,
Чіпляються за ноги,
Тачки і чужі думки…
Вони присутні, але духи,
Вони – картонні коробки.
У них пакують соцмережі,
Планшети, фони чи квізи,
Купони, акції, поширення і теги,
Вони розбиті вже на цільові.
У вереску шумів
Проходять мої роки,
У плямах сновидінь
Лишаються воронки
Туди я запихаю діаманти,
Мої рубіни, спілі груші
Із них не витягнеш продажі,
Уяву треба слухать.
Не в вереску таких шумів,
Вони воронки затикають,
Ті ж розривають ночі снів,
Жахіття в груди давить…
І ось я думаю, що маю –
Нічого… Сумно? Не тепер,
Бо я сиджу і думку відкриваю:
З усього, що мені далося,
Що не змінилось у мені з 5,
Не кинуло мене на півдорозі –
Слова й уява без фольги…
17.02.2016