Мої вірші - це спосіб втекти від дійсності,
від сірої дійсності, буденної дійсності.
Це спосіб втекти від банальної дійсності,
прикрої дійсності, хворої дійсності.
Мої вірші - це спосіб втекти від часу,
часу невплинного і невблаганного,
спосіб аналізу тріщин-щілин
у змісті життя мого бесталанного.
Мої вірші - це реакція совісті,
це сублімація дна підсвідомості.
Це протест проти злого цинізму оточення,
Можливо, це вид розумового збочення.
А втім, I don't care, я всього лиш пишу,
Не входжу в запої, не курю анашу,
колес не ковтаю і не колюся,
віршами живу: і плачу, й сміюся.
Ось ручка, папір - народились вірші
як спосіб (позбутись) позбутись дощу,
що в душі.