Я пам'ятаю подряпані руки,
Жучків у волоссі й радість в очах.
Бабусі дивились, як їх онуки
Малину збирали по вечорах.
Я пам'ятаю найкращу вечерю,
Коли після праці, без сил, всі разом,
Ми смакували картоплю товчену,
Яку тільки щойно копали гуртом.
Я пам'ятаю, без світла частенько
В моємо дитинстві йшли вечори.
Матуся співала так ніжно й тихенько,
А з батьком у шахи вступали до гри.
В четвертій підйом, з татусем на рибалку,
В човні чи на пляжі приємніші сни!
Я знала: розбудить, як на світанку
Лебеді будуть радіти весні.
Футбол біля дому й розбиті коліна,
Тоді телефонів в нас ще не було.
Батьки у приставку, разом із дитиной...
Від спогадів цих завше в серці тепло...
Тепло, бо у мене чарівне дитинство!
За все, що я маю - спасибі батькам!
Ви приклад і гордість, моє товариство,
Ви сила й любов непідвласна рокам!
