Зітхала книга тихо у куточку:
- - Ніхто зі мною не спілкується давно,
Ніхто не полистає ні листочка,
Хтось в соцмережах, інший дивиться кіно.
Такий складний, тернистий шлях здолала,
Щоб дарувати Вам свої знання,
Та краще деревом була б зростала,
Чим в існування перевтілилось життя.
Під спудом пилу спорожнілих душ
Зітхала книга за майбутнє світу:
- Де той блаженний мудросвітий ключ?
Без книги розум, наче дім без вікон.
Зітхала книга: - де прозріння час?
Рілля пізнань не орана, пустує,
І сіроманцем прожите життя,
Без книги розум той, нічого не вартує.
Єдиним хлібом голод не здолати,
А вічна їжа – це живі знання.
І мудрості без книги не пізнати,
Тож треба жити з книгою щодня.
11.03.16
Чудовий, майстерний вірш! Зараз всі книги живуть в інтернеті, а далі будуть жити вічно у хмарних сховищах.
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Час такий, що губиться живе,але все ж таки треба у віртуальних тенетах не залишати живе слово, яке можна тримати в руках нехалежно від напруги в мережі.