Бур’яном заростуть всі доріжки,
Де в дитинстві ходили ви пішки.
В серці будуть лиш біль, каяття,
Та не буде в свій дім вороття.
(Галина Бондарчук)
… Вже нема у свій дім вороття,
Хоч в траві не замовкли стежини,
Але, бачте, життя ж є життя -
Тож другому всміхаються стіни...
Тож у хаті вже вікна не ті -
Не такі, як при тату, старечі...
Тож не мами в дворі чути речі,
А на покутях інші святі...
Ох, болить же душа, як погляну:
Я промовив тут «мамо» і «тату»,
Тут я віршик виписував свято,
Виглядав своє щастя незнане,
Селу клятву шептав полум'яну -
Доля ж іншим дала мою хату...
01.03.2016
