Я не люблю коли шапки не знімають
Обожнюю, коли люди, як діти, щирі
Не подобаються ті, що нічого взагалі не знають
А також ненавиджу моментів, де люди – свині
О ні – я перепрошую: люди гірші, ніж тварини
неправильно рівняти їх до правильних істот
У них людського – ні краплини
і хочуть досягати якихось там висот
Люблю я сильно, коли емоції на волі
У той момент літають, неначе птахи, прекрасні слова
Мені не до вподоби, коли вірять в Бога
Лиш тоді, коли власних сил нема
Узагалі, люди – істоти унікальні, навіть дуже
Вони ж лише єдині, що в Бога вірять!
Водночас, як безбожно поводяться, друже
Найжорсткіші зі створінь, що Землю ділять
Терпіти я не можу, коли говорять двічі
Гарно виглядає, як людям одяг личить
Не люблю, як брешуть просто у вічі
А ще мило, як люди друзів кличуть
Ще я не терплю, як стріляють ззаду
Також ненавиджу, коли й впритул
Висоцький точно був і є геніальним
Хоч він помер, як і сотні милих душ