Заслоню пеленою усі дзеркала
Не побачу я того, кого кохала.
Забуду про життя, яким жила
У серці поселиться зима.
Руки, холодні немов лід
спогади тануть наче сніг.
Усе життя уже як біла пляма.
І кохання я й ніби й не знала.
Будь-які емоції чужі
Живу я немов уві сні
Серце зупинилось, закам'яніло
Закрито його незворушним щитом.
У дзеркалі я білим сяйвом
як лід чи сніг відображена.
І своїм нещасним коханням
у зиму назавжди перетворена
