Вона спішила жити, вона все встигала у житті. Народила і виховала зі своїм чоловіком двох синів Андрія і Сергія. Маленька на зріст, але сильна духом і рішучим характером.
Я знала її дуже добре, вона – колега по роботі у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №17 м. Івано-Франківська.
Вчитель за покликанням, вчитель з великої букви. Професія вчителя фізичної культури особлива, завжди треба бути у формі самій, а для цього потрібно багато працювати над собою, щоб дітей навчити, то самій треба багато знати.
Віра Іванівна стала майстром спорту з акробатики, мала багато спортивних досягнень з цього виду спорту і старалась передати це учням. Не рахуючись ні з часом, хоч інколи здоров'я її підводило, вона виступала з своїми вихованцями на спортивних змаганнях, конкурсах. Її гордістю були учні Деркач Андрій та Косач Олександра.
Дяченко Віра Іванівна – прекрасна донька, мати і дружина. Завжди переживала, турбувалась про своїх дітей, про сім'ю. На ці маленькі плечі лягло дуже багато обов’язків як дома та і на роботі, але вона ніколи не скаржилась, а навпаки говорила, що все гаразд.
Вона пішла із життя спокійно і тихо, так як жила, як мріяла і любила.
Ми любили Віру Іванівну як друга, як колегу за її прямоту, щирість, розважливість і працелюбність, за її оптимізм і доброту.
Жаль, що у цьому жорстокому світі так буває, що про людину говорять добре тоді, коли її не має разом з нами, але ми пам’ятаємо її і часто згадуємо.
Директор ЗШ №4
М. Р. Семочко