Дяченко Віра Іванівна залишилась в багатьох серцях дітей, колег, друзів… Прививала до останніх днів любов учням до руху,здоров’я , краси грації. Сама була прикладом наслідування, гармонія, посмішка, енергія… Завжди була привітна,щира,любили життя, людей приносила сонце в душі і серця дітей…
Вміла та хотіла робити життя насиченим,у важкі часи дарувати надію і ніколи не показувати журби та негараздів в нашій державі. І не зважаючи на маленьку заробітну плату гордилась своєю професією та вела за собою колег, друзів, чоловіка, якого обожнювала до кінця своїх днів…
Такої любові вірності, взаємоповаги та безмежної відданості які були у Володимира Івановича та Віри Іванівни важко знайти зараз у цей жорстокий час. Вони разом випромінювали тепло та людську неповторну безкорисливу вірність. Це не може не зворушити серця багатьох, як у Станіславові так і поза межами вище згаданого міста та області.
Вона вміла розрадити, підтримати , знайти рішення у безвихідній ситуації… І це було рішення зазвичай правильне, яке ґрунтувалось на багаторічному невтомному та неповторному спортивному житті, яке завжди вчить спортсменів шукати шляхи вирішення в нестандартних умовах, стресових ситуаціях, коли все навколо дуже швидко змінюється не на користь…Так Віра Іванівна це вміла…
У Віри Іванівни напевно від дитинства, від батьків, дідусів, прадідів була притаманна риса чіткої та «німецької» точності. Вона і на уроках і в житті, в садочку «крутила чітко колеса», які крім неї ніхто не міг зрушити з місця…Дуже любила і цінувала дітей, до них відносилась як мати!!! Адже мала дома двох синів, а потім і внуків. Бачила та власне відчувала що дітям необхідна любов та розуміння…І тоді діти будуть наслідувати здоровий спосіб життя та будуть міцно будувати занедбану неньку Україну і вести нашу Батьківщину до світлого майбутнього… І в це хочеться вірити…адже віра надія та любов…це ті символи в житті кожної особистості які перевертають гори!! І Хто б що не говорив… А віра потрібна у важкі хвилини…коли здається вже все, облишу цю дорогу піду легшою? І саме не дивно, саме Віра Іванівна була тим рушієм! Наснагою…буревієм в спортивному житті Прикарпаття!!!
На вічну пам'ять! Колега по роботі, вчитель фізичного виховання ЗШ №24 Заник Михайло Михайлович
