Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Мазур Наталя: Вокзальний ліхтар - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Nino27, 08.02.2016 - 19:16
Вірш якось запав мені в душу.Я зовсім не люблю вокзали.І завжди було жаль ліхтарів,вони мені здавались одинокими.(а Ваш особливий).Дякую!!! ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж не люблю вокзали. Вони нагадують мені розлуку...Хоча в юності любила. Дуже любила. В юності вокзали мали особливий аромат далеких подорожей... ![]() Mattias Genri, 06.02.2016 - 22:45
Вот тебе фонарь и Львовский вокзал с которого приходилось часто уезжать особенно в молодые годы...Вокзалы знают много тайн. Я тоже оставлял их у фонарей вокзальных прощаясь, или ...встречаясь.. Растрогала ты меня! Спасибо, Наталочка! ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вагонный стук колёс раздавит мысли И будет их наматывать на ось, В пути ночном разбрасывая брызги Того, что между нами не сбылось… ![]() ![]() Анатолійович, 05.02.2016 - 23:29
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, дуже шкода! Хоч зараз багато ліхтарів, а темних душ іще більше.Дякую, Анатольєвич! ![]() ![]() Фотиния, 05.02.2016 - 10:45
...Наташ, я не предлагаю заменить, тут Серега прав на все 100 ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Серега, отличный экспромт! ![]() Наташа, отличный экспромт! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пародистов ноги кормят! ![]() ![]() В смысле найти материал достойный пародии, ну и убежать вовремя. ![]() Амелин, 05.02.2016 - 08:13
Как это романтизЬма нету? ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Кстати, по-поводу Нет, шоб к фонарю подойти, обнять его, поговорить по душам! Я тебе не рассказывал, как одна продавец из Гончаровска писала, что "один" напился, подошёл к вешалке в кафэшке, где её пальто висело и часа полтора "ему" душу изливал (но сначала, по-моему, пытался пригласить потанцевать ![]() ![]() ![]() ![]() Ну, а если сурьёзно, то у *вічній суєті* на *в щоденній суєті* менять не нужно, по сути это одно и тоже "вечная" суета она и есть "ежедневная", постоянная, т.е. как бы вечная. Но звучит так красивей, как мне кажется. ![]() ![]() ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, с вечностью разобрались! ![]() А про пальто на вешалке - ![]() ![]() ![]() Какой душевный разговор у пацана получился! ![]() ![]() ![]() Валентин Бут, 04.02.2016 - 19:21
Старі вокзали... Безліку надійЗасіяно на людних їх перонах! А скільки мрій роз'їхалось в вагонах! Старий ліхтар був свідком тих подій... ![]() ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Старий ліхтар ховає таємниці,Тому ночами ліхтарям не спиться... Дякую, пане Валентине! Чудовий експромт! ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли сідаєш у вагон, то так і тягне пофілософствувати. Особливо, коли мандруєш один. Треба якось відшукати ті вірші, що писалися у вагонах. Ой, далеко не всі вони розшифровані та виставлені на сайті. Дякую, Марго! ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Вікторе. ![]() А знали би Ви, що це писалося біля вікна поїзда на Львівському вокзалі. Якраз проти вікна і був той ліхтар, а поїзд все не рушав... От так і з"явився цей вірш у нотатнику. За вірш забула, а оце нещодавно, нотатник знайшовся... ![]() Туся Татарочка, 04.02.2016 - 10:58
Люблю вокзал і ті відчуття, які він викликає.Вірш хороший, філософський. Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, на скільки би менше було віршів, якби не було вокзалів, перонів, поїздів. ![]() Дякую щиро! ![]() Амелин, 04.02.2016 - 10:20
Наталя, ты ж меня извинишь? А то я як завжди. ![]() ![]() Вокзал, перрон, толпа народа, Фонарь роняет тусклый свет. Внутри вокзала - стол находок, Зал ожиданий, туалет... Живи еще хоть четверть века Все будет так. Исхода нет. Перрон, вокзал, буфет, аптека, Опять фонарь и тусклый свет. Ещё один... горит устало... Дождётся ль утренней зари? Как это всё уже достало! Когда ж почистят фонари?! ![]() ![]() ![]() На самом деле твой стих - ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Эх, нет в тебе, Серёга, романтизЬма! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Сережка, а ведь класнющий ответ! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Фотиния, 04.02.2016 - 08:24
Аби Сиятельство трудилось не зазря -Ведь тёмным людям свет - до фонаря... ![]() ![]() ![]() Хороший вірш, метафорично, як завжди! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Протру фонарь я тряпочкой цветной,Его, жалея, заберу домой. Он там посветит точно не зазря, Особенно, когда придут друзья. Хотя, для Светы свет не так уж нужен, Она и так вся светится снаружи. Да и душой светла, нежна, красива, И в шутках весела, смела, игрива. Поэтому. всю ночь, аж до зари, Подмигивают Светке фонари. Чудесный экспромт, Света! ![]() ![]() ![]() Что касаемо "щоденно"- был такой вариант. Но можно еще подумать. ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|