А знаєш що я не такий як інший,
І те що я кохав довів тобі давно,
Ну а твоє питання ну навіщо
Тобі не зрозуміти все одно.
Напевно ти в житті такого ще не мала,
Якій би все тобі відав,
Свого життя йому не жалко,
Відав би його без вагань.
Непевно ти кохання щири не пізнала,
І всі що були просто так,
Хоча говориш що кохала,
Відала б ти за них своє життя?
Кохають тільки раз і все,
А потім ми шукаємо схожих,
Хто залишив у серці слід,
І нам нічого не поможе.
Забути посмішку і те тепло,
Яке вони нам дарували,
Забути сльози і той біль,
Що після себе залишали.
Тому коли зустрів когось,
Не говори що ти кохаєш,
Кохаєш зовсім не його,
А те що тебе заставляє,
Згадати той момент життя,
Коли із іншим було добре,
Коли приносив щастя він,
Не було болі і цих сліз,
Тому не порчу я собі життя,
Чекаю ту яку кохаю,
І іншим себе не дарую,
Бо так не можна я це знаю.
