Біля мого ліжка десять книг, дві чашки й несказані слова,
тиша голосно стогне, самотність і страх ділять кут.
Трішки втоми, рідне безсоння, логіки зла голова,
тому для твоєї присутності, як сказали мені, нема місця тут.
Мені зручно живеться, бо оточена всім необхідним для божевілля,
шматочок сонця освітлює в люстрі моє життя,
втім, виходячи і розглядаючи щодня нове людське довкілля,
свідомість ховається від неминучого з ним злиття.
Біля мого ліжка нова збірка поезій, стакан рому, цигарка крихка
стара лампа хилить спогади ближче, змішує електричний звук.
Я не стала мудріша від книг. Моя свобода й досі доволі слабка,
особливо, коли я чую у двері твій стук.