|
Тече вода за горою
Із людської крови.
Біля неї діти грають,
В піджмурки і лови
Не журяться,веселії,
Малі ще,не знають,
Що люди за горами,
Там кров проливають
Та хто ж може їм сказати?
Хто ж про теє знає?
Що там брат наш,український,
Б'ється й помирає
Розійшлась війна землею,
Горами й степами,
Встали тоді з колін люди,
Битися з панами
Та хто ж знав,що таке буде,
Що в тую хвилину
Вистрілить брат в свого брата,
Й кине в домовину
То й не дивно...Що ж ти думав?
Маленький,дурненький...
Він до цього взяв і зрадив,
І батька,і неньку
Розлилася кров рікою,
Полями,степами.
І почався бій кривавий,
Між тими братами
Кров рікою із журбою
Тече й витікає.
Бій кривавий за горами,
Ніяк не стихає
Витікає кров червона
У синєє море.
Бій іде,крики лунають,
А матері,-горе
Сидить собі,старенька,
У куточку й плаче.
Згорнулася калачиком,
Щоб ніхто не бачив
Сидить собі і молиться,
Тишком Бога просить,
Так,щоб люди не бачили,
Плаче і голосить:
"Не для того я зростила
Сина іх пеленки,
Щоб із братом своїм бився,
Та ще й зрадив неньку"
Та ніхто тепер,крім Бога
Слів отих не чує...
Бо у нашій Україні,
Лютий кат панує
Зійшло сонце...Все затихло,
Річка засихає,
На Вкраїну із чужини,
Один брат вертає
Другий брат лежить на полі,
Кров'ю вже стікає.
Він помер за рідну землю,
Він один те знає
Бій затих...Настала тиша,
Пташки не співають.
А братика в домовині,
Жуки доїдають
ID:
637604
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 21.01.2016 22:59:20
© дата внесення змiн: 22.01.2016 07:13:47
автор: El DoRaDo
Вкажіть причину вашої скарги
|