Всі ці слова зараз ще більше відповідають дійсності, ніж колись; або я по своїх творах живу, або деградую банально.
Гідність і честь я втратив.
Жаліти себе все заладив.
Не хочу чути нікого,
Краще вже життя ніякого, ніж такого.
Жалітись і права не маю,
В інших гірше буває.
Але не кожен при житті душу втрачає.
Приспів:
Я-не-там-де-хочу-бути!!
Вте-чу-кудись-за-крутиии!!
Зі-скелі-зі-стри-бнуу!!
Додому приии-лечууу!!!
Я не особистість вже, я ніхто,
Живу без імені!
На місці стою неспокійно,
Рухи розвитку зупинені!
Невже чекає деградація?!
Не хочу, ні! Не хочу!
Так я, іще хтось по одному і ціла нація,
Нічого не чути від масового плачу!
Та від мене не залежить щось,
Я - ніхто, не приймаю рішень.
Не причина загальних болів чиїхось,
Просто на всіх забив і сиджу, як пень!
Я мертвий,
А хотів перетворитися у вогонь.
Не знали, не бачуть,
Яким я був і як ніким я став!
Приспів:
Я-не-там-де-хочу-бути!!
Вте-чу-кудись-за-крутиии!!
Зі-скелі-зі-стри-бнуу!!
Додому приии-лечууу!!!
Себе давно вже не маю,
Тільки в небі пташину стаю.
Вона заручниця мого кришталика,
Я – заручник небесного світильника.
Вже не ніхто, хоча б заручник.
Здавалося б, просто, але я ще й самітник.
Самотність - в'язниця.
Самотність - двуликий друг.
Самотність - тиха світлиця.
Самотність - життя без напруг.
Привіт! Я – самотній заручник!!
Приспів:
Я-не-там-де-хочу-бути!!
Вте-чу-кудись-за-крутиии!!
Зі-скелі-зі-стри-бнуу!!
Додому приии-лечууу!!!
Зима 2012.
Dingo Барський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що ж це по-вашому?
"Стоять на Карловім мосту гігантські скульптурні постаті, суворі святі і воїни, дивляться на яскраво прикрашені набережні, на спокійні води синьої Влтави, на білокрилих чайок, що стаями в’ються над нею" О.Гончар.