У світі недосяжних мрій
Ідеш і усміхаєшся
Без цілей, планів і надій
У вирі снів купаєшся.
Ти думаєш, що ти - усе,
Насправді ти - нічого.
І доки ти це не збагнеш
Не трапиться нового.
Крок уперед - знову назад
Ідеш і спотикаєшся.
Під впливом глобальних мереж
Ти просто розкладаєшся.
І розумієш, що усе збудоване - ламається
Та всеодно ти рвешся вниз
І це не припиняється.
Чому безодня зваблює?
Й не хочеться пручатись?
Так легко загубить себе
Якщо не оглядатись.
