|
Безболісно в тумані розчинитись,
В розмитій стежці срібної вологи,
Щоб ти прийшов мені відкритись,
А я побачу серцем твої кроки.
Я не вчеплюся кігтями в твою любов,
Вони лишають шрами й болі,
Не рий траншеї, не будуй кордон,
Кохання – це не зашморг волі.
Не треба перевірок опівночі,
Контролю посмішок чужим,
Дзвінків «А де ти, сонце?»,
Ти божеволій, та не будь дурним.
Я маю право на свою свободу,
Я бачила ці клітки для жінок,
Туди приносять ласку
рідше, аніж воду,
І то після борщу і пампушок…
Я хочу, щоб ти знав уже сьогодні,
Я можу готувати у твоєму домі,
Підносить пиво у суботу твоїм друзям,
Прибрати у кімнатах, вимити підлогу,
Допоки голос твій не стане звуком.
Тоді я залишу тобі фартух у плямах,
Не поту, жиру, соку буряка,
А сліз, яких не відіпрати Тайдом,
І в цьому буде лиш твоя вина…
Туман в неділю колихає воду,
Цілує холод її синіх вуст,
Я бачу серцем твої кроки,
Що бачиш ти: кохання чи фартух?
20.12.2015
ID:
630176
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.12.2015 22:18:50
© дата внесення змiн: 20.12.2015 22:18:50
автор: Долинська Людмила
Вкажіть причину вашої скарги
|
