(дитяча)
Закінч́илися уроки,
Петрик і Микола
Полетіли, мов сороки,
В поле біля школи.
Витяг Петрик м’яч строкатий
(Довго грів охоту!)
У футбол почали грати,
Бить голи в ворота.
Ноги ходять, мов у танці.
Тут мобільний б́уха.
Витяг Коля його з ранця,
Приложив до вуха.
- Чом не вдома ще ти, хлопче? –
Мама каже сину.
- Тихо, тихо, в нас, – шепоче, -
Виховна година.
- Хто проводить, моє злото?
- Наша класна – Ната.
- Хто ж тоді стоїть навпроти,
Рукою подати?
Обожнювала футбол та своїх футболістів.
Уже дорослим, мій брат в поїзді зустрів одного з команди противника. З величезною зацікавленістю запитував про мене. Казав, що згадує все життя, як я легко, з неймовірною безстрашністю забирала у нього м`ячі........
Приємні спогади, Любонько, розворушили........... Дякую!!!!!!!!!!!!!