На місто наступає вечір,
Вже гавчать собаки, виють вовки і гуляє всюди нечисть,
Всі закривають вікна і ідуть до печі,
Виключають світло, раптом чути крик ма ле чі.
Лунають чиїсь кроки, мова небезпечних і
Старечий голос невідомих лиє лід на плечі.
Страх паралізує, часто недоречно,
Але батько вже піднявся й заряджає дробовик картеччю.
Голоси підходять ближче просто з порожнечі
І прямують до дитини, мислячи недобрі речі.
Раптом загорілось світло і на їхні плечі
Вистрілом злетіла дріб картеччі, решетуючи цю нечисть.
Так останні спроби втечі і украсти речі
Обірвались між агоній в смертній кровотечі...
Суть у тому, як безпечно, вовком лізеш до овечок,
То отримаєш у плечі меч розпечений у печі!
