Переглядаю сторінки життя
Гортаю їх, як стару добру книгу
Відлунюють веселі почуття
А іноді немов ламаю кригу...
Або босоніж снігом я іду
І ноги мерзнуть й серце б"є по волі.
А поряд, відчуваючи біду,
Йдуть люди-зомбі мертві або кволі.
До них звертайся, голосно кричи,
Бий батогом - у тому мало сенсу
Їх програмуй, учи або не вчи
Видовищ прагнуть, їжі й трохи сексу.
Тож я іду, туди, де їх нема
Де сонце світить і цвітуть дерева
Птахи співають і росте трава
І де свій хрест несуть Адам і Єва...
