ЗАБРАЛИ ХЛІБОРОБА НА ВІЙНУ
Моєму брату Вані, що перебуває у зоні АТО
Жниварський степ умить осиротів:
Не вийшов комбайнер до сонця зранку.
Не розбудив він тишу на світанку
Козацьку пісню щиро не завів.
Забрали хлібороба на війну,
І він залишив рідне житнє поле,
Де золото пшеничне неозоре,
Де він пізнав природи таїну.
Забрали й не спитали бідака,
Чи може у людину він стріляти,
Чи воїн він, щоб ворога вбивати,
Чи не здригне в бою його рука?
Він зранку звик із сонечком вставати
І засівати землю до знемог,
Бо він сівач, творець, досвітній бог,
Йому життя не личить забирати.
Він на війні, а поле – сирота…
Бо не усі вкладають в нього душу,
А він пішов, бо як мужчина мусить,
Іти на бій, стріляючи в жита.
Забрали хлібороба на війну,
Бо він повинен воювать недремно,
За солов'їну пісню, рідну землю,
Відстояти повинен він борню.
На варті миру чесно він стоїть,
Бо так чомусь Господь розпорядився,
Що він у дальнім краї опинився,
Щоб цю війну криваву зупинить.
Щоб в мирне поле йшли його вже діти,
Щоб сіяли жниварський світлий степ,
В якому був сівач він і поет,
І як загине, то за нього жити…
Червень 2015 р.
Чекай, поле, і дождися свого героя-сівача! 
...от же ж как мудро-то! 
