Коли ти мовчиш і тобі є що сказати
В твоєму вчорашньому дні так багато
Спогадів незабутніх майбутніх пригод
Який несподіваний поворот
Коли ми сідаємо у різні потяги
По різні сторони прозорого екрану
На Львівському вокзалі, де так рано
Мріяти, що ми поїдемо подалі від наших турбот
Я придумаю пІсні забуті тобою рядки
І ще один наш вечер не буде такий
Як у сумних віршах, де склянки розбивають об пороги
Ми розіб’єм об гостру риму всі тривоги
Дорогою до надвечір’я з присмаком вишневого цвіту
Тобі мене не зрозуміти
Ти мовчиш але тобі є що сказати
Ніби в космосі розбитий твій ілюмінатор
Надвечір’я з присмаком металічної ртуті
Важкою мелодією нестерпних думок
Важкі думки, мелодією страждання згорілих зірок
Мого мовчання у своїй нездоланності ще незабуті
Я тримаю в кишені заряджену зброю
Розсипані у вишневому небі останні набої
В небі не залишеному на фотографіях моєї уяви
В осінніх снах із присмаком кокосової кави
