|
p/s 28.11.14р.
В ту мить в зірвалася душа,
Безмежно болю налякалась,
У ній тривога лиш одна,
Від неї часточка сховалась.
В долонях серце піднести,
Аби для неї все дісталось,
І збулись мрії всі її,
Аби вона не познущалась.
В кайданах душу посилив,
Хоч й намагаюся все забути,
Переступивши біль тупу,
Та серце змусить все відчути.
Закривши очі у пітьмі,
Не заховати сльози горя,
І в перше так у цім житті,
Я сам, немов посеред моря.
А ти, напевно вже не ти,
Не та що ранком прокидалась,
Не та жіночність і краса,
Не та що в серці ще зосталась.
Твої манери не живі,
Вульгарні й часом і огидні,
Ти змушуєш сама піти,
Та лиш чомусь, та не забути.
Ти граєш серця почуттям,
І це приносить насолоду,
Тобі одній, та вже не нам,
Мені лиш біль, та це нічого.
В очах твоїх вже пустота,
І погляд твій на все змінився,
Ти певно хтіла це життя,
А я дурний, бо помилився.
Я вірив в те що ти одна,
Перлина серед тих мільйонів,
Та в тебе є своя ціна,
І поведінка, вистріл в скроню.
І час летить мов пуля та,
Я рік від неї чую свисти,
І терплю біль вона одна,
Повільно буде мене гризти.
З вікна ще сіється туман,
І ранок зводить до роботи,
А в голові я все ще там,
Переоцінюю ті кроки,
І рік минувший, оцінив…
І чесно скажу, намагався,
Все повернути я хотів,
Та не жалкую що зостався.
Цей час змінив моє життя,
Змінив уявлення про тебе,
Я точно знаю що б бажав,
І знаю те що вже не треба.
І маю душу, почуття,
І серце, а що ще треба?
Ось так змінилося життя,
І буде так як пише небо.
А.А. Отченко 27.11.15р.
ID:
624438
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 28.11.2015 01:07:03
© дата внесення змiн: 13.12.2016 18:11:54
автор: Андрій Анатолійович Отченко
Вкажіть причину вашої скарги
|