ПрислУхайтесь до тиші голосної,
Вона усіх окутала давно.
Нас ділено: на добрих і тих, хто з гноєм,
Та й живемо собі, азартом, в казино.
Хтось в доброті, крізь сльози, сміх тримає,
А хтось у злобі щиро гигонить.
У всіх усюдах гул оцей лунає,
Що стало в неба сонце аж боліть.
Мене, тебе, отих і цих хто поряд –
Усіх, уже давно пора навчити жить.
Та хто ж це зробить? Вчителі у школі?
Де ж того розуму сповна вже закупить?
Поділені. Тепер крокуєм паралельно.
І лиш вперед, не повертаємо назад.
Свій кожен крок ми добираємо ретельно,
Все ж боячись, потрапить до засАд.
ПрислУхайтесь, у вікнах дощ співає,
Він прагне розказати сиву правду.
Природа нас життя цього навчає,
Щоби в душі не зародилась зрада.
