Звикну до тіні, що лине по сліду,
Не помічаю…
Звикну до річки, що наче стрічка
Ледве торкає…
Тихе зітхання про невертання
І забуття,
Вистиглий смак у мого прокидання
І у життя…
Сни кольорові чорних ночей
Заколисали,
І тягарі задубілих плечей
На хвилю впали…
Звикну до тіні і самоти,
Наче так треба,
Наче покинула далі іти
До свого неба…
Звикну до річки в холодній воді,
Не замерзаю…
Гляну на серце у груди свої, -
Вітер гуляє…
08.11.2015