(Притча для дітей)
Над полем встала райдуга,
Закінчилась гроза.
Поглядає з заздрістю
Горобчик в небеса.
- Папугою я міг би стати,-
Мріє сіренький птах,
-От тільки би скупатися
В яскравих кольорах.
А в небі райдуга сміється
Неначе дражнить пташеня:
-Який ти сірий, незугарний,
Дивись яка красуня я.
Так прикро стало горобцю,
І вирішив він твердо:
-Самим яскравим птахом стану!
Кажу це всім відверто.
Пурхнув за мить і полетів,
Затріпотіли крила,
Та в небі райдуга його
Таки перехитрила.
Все вище й вище піднімався:
-Куди ж вона поділась?
Веселка в одну мить
У небі розчинилась.
Спустився хмурий він назад,
Землі не чує під собою
Й потрапив прямо у сільце,
Заховане поміж травою.
І птахолов у розпачі,
Всі сподівання нанівець:
- Папуга в сітці! - думав він.
А там - лиш сірий горобець.
Живе горобчик наш на волі,
Цвірінькає на гілці,
А був би він папужкою,
Сидів би зараз в клітці.
-------------------------------
Ось так і ти живи
І будь самим собою,
Не то дивись твої бажання
Не щастям стануть,а бідою.
Про воробья,который мечтал стать попугаем
Над полем встала радуга,
окончилась гроза.
С завистью воробушек
смотрит в небеса:
- Вот, если б искупаться
в радужных цветах,
и стать мне попугаем
наяву, а не в мечта.
А в небе радуга смеётся.
как будто дразнит воробья:
- Какой ты серый и невзрачный,
не то, что красочная я.
Обидно стало воробью,
и он решил: - Довольно!
Я стану самой яркой птицей
и буду жить достойно.
Не долго думая, спорхнул
и полетел он в небо,
чтоб поменять одёжку,
исполнить своё кредо.
Всё выше поднимался он и выше,
но радуги достичь не смог.
Ушла, исчезла радуга,
как лёгкий от костра дымок.
Спустился мрачный он на землю,
не видя под собой дорог.
И не заметил воробей,
как угодил в разложенный силок.
И птицелов без радости
достал добычу из сетей:
Он думал будет попугай,
а там лишь серый воробей.
Наш воробей живёт на воле,
чирикает на ветке,
А был бы попугаем –
сейчас сидел бы в клетке.
___________
Вот так и ты живи и радуйся,
и будь самим собою,
не то, гляди, твои старания
окажутся не счастьем, а бедою.
Гарно, Тетянко, гарно. Я теж люблю писати для дітей, та й нам є чому у них повчитися. Бажаю тобі гарних успіхів і в житті, і в поезії.
З повагою, Валентина.
Цікаво написано. Діти - це особливий світ і щоб писати вірші для дітей потрібно цей світ відчувати. Ва це вдалося. 
