Не може гора
Ізійтися з горою,
І зло із добром – ніяк.
Не може народ
Свої рани загоїть,
Як стогне від них земля.
Не можна війною
Той дух підкорити,
У людях який жиє.
Не можна свободу
Продать чи купити –
Сумління уб’єш своє.
Ніколи не буде
Спокійною мати,
Що пережила дитя,
І війни дикунські
Не зможе сприймати,
Бо це забира життя.
Та платить героями
Знову землиця
За те, щоб жило добро.
Щоб зло побороти,
Посіять пшеницю
В краю, де тече Дніпро.
Не може земля
Сивий подвиг забути –
Він сили синам зціля
І дух окриля,
Й визнача атрибути
Усупереч волі Кремля.
18.02.2015.
Ганна Верес.
