Петрик мамин син.
Ранок був дощовим і тому прокидатись Петрик не хотів. Але над подушкою бринів лагідний мамин голос: " Вставай синку, сьогодні особливий день!". "Що особливого у звичайному осінньому ранку?"
"У вересні ми святкуємо День Віри, Надії, Любові і мами їхньої Софії.
Я - твоя Любов, а бабуся твоя - Софія. Йди до неї. Привітай її зі святом.
Без подарунка вона тебе не залишить"- посміхнулася мати.
Від цих слів Петрик підхопився, сон і похмурий настрій минули.
Швидкі збори і ось він вже нагортав вареники з картоплею і шкварками.
Домашня сметана плавилася від гарячої страви і вареники, наче заворожені Пацюком із Хутора поблизу Диканьки, танули у роті хлопця. А поряд на столі вже стояв кошик з пиріжками для іменинниці. "Невже наша старенька бабуся з"їсть стільки пиріжків"- запитав Петрик у мами. "Звичайно, що не сама"- відповіла вона - " До бабусі прийдуть гості, вона заварить свій улюблений чай, до якого додасть свій пиріг і вони ще й пісень поспівають".
Ці слова розвеселили хлопця - він схопив кошик і вистрибнув із хати.
Йти до бабусі до сусіднього хутора було не довго, але дорога пролягала через невеличкий ліс. Крім того, дощ розмочив глиняну доріжку і вона стала слизька. Петрик, щоб не замочити взуття, перестрибував з камінця на камінець. Це схоже на гру і дорога не здавалася нудною і далекою. Аж ось один з камінців, на який готова була приземлитися нога, заворушився і стрибнув. ЖАБА - миттєво здогадався хлопець і поставив ногу у багнюку...
Черевик зісковзнув і Петрик, згубивши рівновагу, полетів шкереберть.
Відкривши очі, хлопчик побачив кошика, що лежав поруч... А ще нестерпно боліла нога. Мабуть вивих, здогадався хлопчина. Що ж робити? І від хати відійшов далеко і до бабусиної не близько. "Треба зробити милиці"- сказав хтось поруч. "Вивих зрозуміло" - вголос подумав Петрик,- "А головою я ж не бився?". Почухавши макітру, потерпілий озирнувся навкруги. "Ні, з головою в тебе все добре" - почув він і здогадка блискавкою осяяла його...
Це розмовляла жаба, яку він врятував, хоч сам і забився... "Може підкажеш, як їх зробити, чи в тебе є пилка і сокира? " .....
"Ні, інструменту в мене не має, але он під березою лежить палиця з розвилкою, яку за допомогою складного ножика, що лежить у тебе в кишені,
легко перетворити на милицю".
Петрик на хвильку задумався - " Ти не звичайна Жаба раз розмовляєш зі мною?"
"Так, я Жаба Царівна - поцілуй мене і стану красивою дівчиною! " - зареготіла вона. "А якщо серйозно, то звісно не царівна, а все ж чарівниця."
"Стій - заволав хлопець, - якщо справді чарівниця, то й зроби мені милиці сама, а ще краще перенеси мене до бабусі або вилікуй мене".
"Ні, - відповіла чарівниця - хочеш так йди до казки "по щучому велінню"
будеш там Петриком - дурнем. А поряд зі мною, будеш Мудриком, бо вирішувати свої проблеми кожен має сам, а я іноді буду підказувати, як це зробити" . "Згоден"- сказав хлопець і почовгикав за палицею.
Декілька хвилин роботи ножем і Петрик, підібравши кошика і посадивши жабу до кишені, шкутульгав до бабусиної домівки.
Ось і хата старенької. Верби, що ростуть недалеко, схилили свої зелені коси до води. Хлопцю зосталося перейти через місток. В якийсь момент милиця сковзнула з мокрої дошки, Петрик не втримав рівновагу і полетів у воду. Жаба прудко вискочила з кишені в очерет і зникла під водою. Хлопець закричав, замахав руками і ................... прокинувся.
Біля ліжка стояла святково одягнена матуся і посміхалася -" Рятував Всесвіт?" " Ні - зашарівся Петрик - жабу-царівну..."
"Іди снідати , бо бабуся Софія вже зачекалася на тебе" сказала мама.
Хлопчина сів за стіл і глянув у вікно. На вулиці накрапував дощ. А на клумбі поряд з виноградним кущем сиділа велика бульката жаба.
ID:
616261
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.10.2015 18:31:00
© дата внесення змiн: 26.10.2015 18:31:00
автор: denyk
Вкажіть причину вашої скарги
|
