Це був поет!
Його уста завжди мовляли правду!
Це був поет!
Він давав силу рухатись вперед!
Він нас навчив подач панів не брати!
Він розповів, що в них життя лиш мед!
Поет хоч був, та його вірші й нині
Нас закликають в цьому світі жить,
Буть вірним тій єдиній Україні,
Любити її кожну-кожну мить!
Недоля все життя підстерігала:
В’язниці, каземати, вигнання…
Та це його ніколи не спиняло,
Бо для народу він творив щодня!
Кобзар-кріпак без грошей і без хати,
Він мав лише папір і олівець,
Носив у серці пам'ять: мами й тата,
Які зустріли рано так кінець!
Це був поет! Ні! Досі він дарує
Цю волю, що ніколи не мине!
Хай його думка вічно ще панує!
Хай його слово – завжди головне!
