Чи правда це. А чи може і неправда.
все, що так надихає, так болить і так крутить в грудях, може перейти в шось велике і грандіозне. Чи може воно залишити якусь спадщину ? і якщо залишить то до чого вона приведе!!! чи до добра?????пуста трата часу. а що таке час і чому всі ним так дорожать . чи потрібно нам привикати до цього світу . а якщо привикнемо то чи неважко нам буде з ним потім прощатися??
Ми повинні жити в задоволення - жити для себе. - не в плані розпусти і плотських утіх а в плані духовності розвинути свій мозок. і усвідомити що все прекрасне незаховане десь там в глибинах. найпрекрасніше сразу видно - воно здалеку виблискує своїм світлом:
ніжний бархат чистого запаху заполонив усю армію яка поміщалася у маленькій шкатулочці життя. - вона билася. буревієм виступала всередині і тихим озером назовні. вона дала про себе знати . і до тепер ніхто і нездогадувався про неї, її оживили . як це було ?? - а ви знаєте як це буває; як це буває з усіма хто хоч раз відчував душевний голод після цього , страшну спрагу і велику надію на спасіння.
отже хто така ця незвіданна сила, яка тепр,пробиває навіть найкращі зразки чистого кришталю - на порошок!!! від якого рани, - страшні ріжучі рани які незагоює ніхто на її шляху.. така шляхетна і оманлива, чиста і неприступна , велика яблуня і малесенька черешня - все це влилося в одну.
одну , яка тече, і туда попало чорне, наробило біди і непішло. невтіклоа сидит тай жде, розвиваєся як може, і силу треба на таке , могутню? - ні, маленьку. Воно живе і процвітає і робить засуху в душі. і от коли,хтось принесе туда лікарство, і влиє в неї цей сироп, то враз проїдене пространство заповниться наоборот - де було чорне - стане світло, і вся душа заграє там, і буде того всім лікарства, усіх зігріє ним вона!
