Ти сьогодні прийшов - гостем осіннім незванним,
із, на довгі роки, запізнілим каяттям.
Вологим насупленим ранком. Жовтнево-туманним.
Ти знову готовий поласувать моїм життям.
Красивий фінал. Еге ж? У сумних історій.
Залікував усе час, і солена морська вода.
Це не наша війна! А поділ чужих територій -
не твоя привілегія. А всього лиш твоя вина.
Ти сьогодні прийшов. І,немов-би, нічого не було.
Ні розстріляних фраз, ні пучини гіркої брехні.
Я пробачила - так.Але серце - воно не забуло
ту ціну, що платило за, тобою зачеркнуті, дні.
Чи тобі посміхнусь? Руки схрестивши в порозі...
Перед входом у душу я більш не даю змінне взуття.
Ми не раз перетнемось на довгій життєвій дорозі,
і не раз сколихнеш ті приспанні ... почуття.
Але тільки на мить.Я навчилася біль тамувати.
Твій осудливий погляд видержить мо́я броня.
Я давно перестала - повір - тебе чекати.
А ти сьогодні прийшов.Наче грім серед ясного дня.
Присвята Л.В.
А я ныц ны понев а ны й гондэ ны й там уф поэтаф.
Бо куда ты залез, ах, паскуднышчэ, сывый ты Бес.
Гэто Ж Ружы тобе, а ны некы такы вжэ лысце но.
От пак мова яка гонды во в Любышовы, но глень.
А я зном ны прыйду. Ах, Ружэно моя чудновата!
Я зу7 ны сов7 а ны навыть в ДонБасі Ж жыву.
І ны ділять сётут мою Родіну, Дому чы шляхта.
Нас нымае. Прыдстав но. А я... бач ты, шчося шыпчу.
Декуй Богу, шчо ты шчэ тут есця, Зозульк.
Ruzhena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Авторське читання бездоганне.Справді - наштовхує на хвилю міркувань. Дуже проникливий та щирий твір вустами харизматичної талановитої Жінки. Та маю заувагу з приводу розміру - склади злегка стрибають. Чи то є у задумці?
Ruzhena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за теплий коментар)Я,напевне,далеко не бездоганна в написанні поезії,та маю надію,що час і набутий досвід виправлять це.Хоча,є в моєму почерку таке,що розміри рядків не завжди співпадають - мені так цікавіше.Але то може лиш незрілість)
