Ніби зовсім недавно, у день золотистий
Ти зійшов, мій онуче, з небесних доріг.
Зустрічали тебе під романс падолисту,
З молитов одягнувши тобі оберіг.
Пролетіли літа, відшуміло дитинство.
Майже став ти дорослим, високим, струнким.
Ось і юність, зустрівши тебе урочисто,
До підкорення кличе найвищих вершин.
– Йди дорогою правди, здолавши негоди,
Неодмінно стежину свою протопчи.
Хай на тебе чекають стрімкі перемоги
На земному, украй нелегкому, путі.
Кольоровою стрічкою в'ється хай доля.
Помолюся за тебе Творцю залюбки.
До людей лиш з повагою йди і любов'ю,
Засіваючи зерням життєві лани.
– Поважай неодмінно батьків і родину,
Бо ми гості усі на квітучій землі.
Захищай і люби рідну землю єдину,
Щоб здолали її не змогли вороги.
Хай збуваються мрії твої сокровенні,
На життєвому полі безмежно щастить!
В круговерті подій, в суєті повсякденній
Серединку тримай за невидиму нить.
– Йди до мене скоріш! Обійми, як в дитинстві,
А натомість до серця тебе пригорну.
У казковому, з нами на двох, королівстві
Лиш зі мною посидь хоч хвилинку одну.
І нехай мчать роки, не питаючи згоди,
Зупинити нікому ще їх не дано.
Попри все, хай твій шлях за любої погоди,
Яскравіє рясним, кольоровим панно́.
27.09.2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Внуку було приємно! 
